|
Справді, не можна викинути з пам'яти народу ті
криваві події, що супроводжували страшне
післявоєнне лихоліття на нашій землі. Але вже час
від емоцій перейти до серйозної аналізи
документальних джерел усіх воюючих сторін, що
може дати об'єктивну картину, а не висмикування
вигідних для когось тих чи інших фактів.
Такі документи, що дають можливість дати
об'єктивну оцінку діяльності ОУН-УПА, на щастя,
збереглися в українських архівах, пролежавши не
один десяток років під ґрифом «цілком таємно».
Передусім, це донесення совєтських партизанів і
розвідників, аґентури НКВД з окупованої
фашистами території України, в яких подано
невідому досі широкому загалові інформацію про
діяльність ОУН-УПА — її свідомо приховували,
оскільки вона багато в чому суперечила офіційній
лінії комуністичної пропаґанди.
Саме совєтські партизани залишили нам
конкретні свідчення про бойові дії УПА проти
німців. Так, про це йдеться в донесеннях штабів
партизанських загонів Кам'янець-Подільської та
Житомирської областей, (ЦДАГОУ: Ф. 62. Оп. 1. Спр. 253.
Арк. 70-77).
Новим для широких мас є й те, що наскок на Рівне
в 1942 році, коли гітлерівці розбіглися, був
організований саме націоналістами (Там само: Ф. 62.
Оп. 1. Спр. 251. Арк. 27). Такі дані підтвердив для
совєтського командування командир одного із
загонів червоних партизанів Шитов. Саме він
передав до свого Центру, що «двісті січовиків
увірвалися до Рівного». Командир партизанських
загонів Рівненщини Бегма 9.7.1943 року повідомляв
про бій націоналістів з німцями в селі
Хараїмівка Деражнянського району 26 червня, в
результаті якого було вбито 11 німців і 19
українських патріотів. (Там само: Арк. 101).
І саме активні бойові дії українських
повстанців проти фашистських окупантів змусили
совєтське командування піти на переговори з
ОУН-УПА з метою залучення її підрозділів для
скоординованої боротьби. Зокрема, генерал-майор
Сабуров доручав переговори з цього приводу
командирові чехословацького батальйону, який
перейшов на бік червоних партизанів, Янові
Налєпці. (Там само: Спр. 253. Арк. 20-27). Але до
домовлености восени 1943 року не дійшло, бо
комуністична влада і слухати не хотіла про
можливість побудови в післявоєнному світі
незалежної Української держави. До речі, з цієї
причини не закінчилися успішно переговори між
ОУН-УПА та червоними партизанами бриґади
Бринського в лютому 1943 року (Там само: Спр. 258. Арк.
20-26).
Зрештою, про бойові дії УПА проти фашистів було
відомо і командуванню Червоної армії. Так, 4.04.1944
один з її генералів, Баландін, звертався до
українських повстанців у Прикарпатті: «Нам
відомо, що ви боретеся збройним шляхом з
німецьким окупантом». (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. Оп. 1. Спр. 197.
Арк. 181).
А ось про що йдеться в розвідувальному зведенні
Українського штабу партизанського руху (УШПР) ч.
57 від 12 червня 1943 року: «3а даними на 5.6.43 р.,
Кременецька округа (Кременець — 60 км на півн. від
Тернополя) у квітні 43 р. була оголошена на
надзвичайному становищі через те, що німці в цій
окрузі зазнали нападу українських
націоналістів-„бандерівців". Німці з багатьох
населених пунктів були витіснені, і їм вдалося
відновити становище за допомогою великих
каральних загонів». (Там само: Ф. 1. Оп. 22. Спр. 41.
Арк. 25). До речі, вже згаданий Бегма повідомляв 27
липня 1943 року, що в містечко Олика Волинської
области прибули 2500 гітлерівців, знятих зі
східнього фронту для боротьби з націоналістами.
(Там само: Ф. 62. Оп. 1. Спр. 253. Арк. 115).
Українські націоналісти розповсюджують серед
місцевого населення листівки за підписом Семена
Рубана (йдеться, очевидно, про Максима Рубана,
псевдо Миколи Лебедя — В. С.), в яких пишуть: „Ми
за свободу всього народу, польська нація нам не
ворог, але польський уряд. Російський народ нам
не ворог, але Москва — наш кровний ворог. Ми з
ворогами будемо боротися"». (Там само: Ф. 1 Оп. 22.
Спр. 41. Арк. 54).
Крім того, важливими є для нас свідчення
Сємьона Руднєва, комісара партизанського
з'єднання Ковпака. В його щоденнику, який мною
повністю надрукований 1992 року в київській газеті
«Независимость», є досить чіткий наголос:
українські націоналісти воюють з німцями (Там
само: Ф. 62. Оп. 1. Спр. 85. Арк. 30). Це саме ті слова, що
були викинуті з тексту щоденника, коли він
друкувався 1967 року в Ужгороді.
Що стосується оцінки бойових дій УПА проти
фашистів, то необхідно, на мою думку, навести ось
такий документ ОУН: «22.03.43 відділ УПА звільнив з
Луцької тюрми 40 полонених. Всі вони вступили в
УПА.
У березні 1943 р. відділи УПА зайняли
Володимирець, Степань, Висоцьк, Дубровицю. Німці
розбіглися зі своїх станиць.
В останніх днях березня відділи УПА зайняли
Деражню. В місті й околиці встановлено
українську національно-революційну владу. Все
радгоспне майно роздане населенню. Більше трьох
тижнів ані німців, ані німецької влади немає. В
той час тільки в одному німецькому відділі в бою
під с. Чудви загинули 18 німців, дуже багато
ранених. Решта німців розбіглась.
Під кінець березня і в перших днях квітня ц. р.
відділи УПА зайняли в боях з німцями містечка:
Людвипіль, Олика, Цумань і Горохів. Після
дводенного перебування відділи УПА самі вийшли з
цих містечок з тактичних міркувань.
В перших днях квітня 1943 р. відділ УПА розбив
німецький табір, який складався з кільканадцяти
підвід, що везли награбоване в селян майно.
Українські повстанці всіх німців перестріляли, а
майно повернули селянам.
В часі від 15 березня до 10 квітня 1943 р. відділи
УПА розбили в'язниці і звільнили в'язнів у містах
Крем'янець, Дубно, Рівне, Ковель і Горохів. В'язні
вступили в ряди УПА. В тому числі розбито
концлаґер у Любачівці, Горохівщині і лаґер
воєннополонених у Ковелі. В містечку Ківерці
відділ УПА розбив збірний пункт, на якому були
люди, що їх половлено і призначено на виїзд до
Німеччини. Всіх людей звільнено. Багато з них
зразу вступили у відділи УПА.
В перших днях квітня 1943 р. під Берездовом на
Житомирщині один з відділів УПА провів успішно
бій з німецькою поліцією. По німецькому боці 7
вбитих, решта розбіглась. Відділ УПА не поніс
ніяких втрат.
В тому самому часі в Шепетівських лісах відділ
УПА розбив німецький транспортний поїзд з
амуніцією. Амуніція перейшла у власність
Української Повстанської Армії.
В першій половині квітня 1943 р. в районах Мізоч,
Остріг, Крем'янець, Верба поширився дуже великий
повстанський рух. В цих районах знищено всіх
німецьких співпрацівників і сексотів. Районові
та Сільські управи, складені з місцевих,
розігнано. Після кількох днів німці кинули цілу
дивізію для знищення повстанців. Дивізія
складалася з двох мадярських полків і з одного
полку німців разом з СС-ами, жандармерією, та
одного полку узбеків і казахів. Після 3-х денних
боїв мадяр розбито і розігнано. Німці зі страху
не скрізь в боях приймали участь, а посилали
узбеків. В боях вбито 120 німців у Вербі, 24 в
Шумську, 32 в Острозі, 11 в Мізочі.
Втрати повстанців невеликі: в одному відділі —
13 вбитих, в другому — 5, а в третьому втрат не було.
В Крем'янці був великий гарнізон, який
захоплено повністю для УПА. У вислід — німців
погромлено. В районі Бережці вбито ландвірта і
німецьких жандармів. В селі Новостав Шумського
р-ну робили німці облаву на шуцманів, що втекли.
Відділи УПА прийняли бій, в якому вбито 38 німців,
знищено 2 автомашини. Решта німців в паніці
відступила. Під час боїв знищено 10 дворів. Серед
цивільного населення загинуло кілька осіб. 3 боку
УПА не було жодних втрат.
Німецькі відділи напали на село Сніжок
Угорського району й ограбили його за здогадану
співпрацю з УПА. Повертаючись із здобиччю, німці
попали в засідку, влаштовану відділом УПА. В бою
знищено 9 німецьких автомашин, вбито 62 німців, а 18
німців тяжко поранено. 3 нашої сторони поранених
3, вбитих немає. Для успішного переведення бою
відділ УПА зірвав міст і загородив німцям шлях до
втечі.
Операції в Дубенській окрузі
В селі Смига Вербського району знищено фабрику
меблів і лісопильний завод. В бою вбито 40 німців,
15 взято в полон. 3 нашого боку 1 вбитий.
За здогадану співпрацю з УПА німці напали разом
з польською поліцією (силою в 100 чоловік) на
українське поселення Дворище (10 дворів). Цивільне
населення встигло без втрат вчасно сховатися.
Відділ УПА, що перебував поблизу, зробив засідку
і знищив 40 німців і польських поліцаїв без жодних
втрат зі свого боку.
Біля села Замчисько Вербського району
обеззброєно мадярську варту залізничного мосту
в складі 6 чоловік: здобуто 1 кулемет, гвинтівки і
гранати.
Біля с. Білогородка Вербського району відбувся
бій між відділом УПА і німцями. В бою вбито 22
німців і знищено 2 автомашини. 3 нашого боку 3
вбитих і 2 поранених.
На с. Студіяка Вербського району напали німці (2
танкетки і 7 автомашини з німцями). Селян за
здогадану співпрацю з УПА пограбовано. По дорозі
заїхали ще в с. Голуби і також почали грабувати.
Під цим селом відділ УПА влаштував засідку. В
бою вбито 33 німців, 2 танкетки і 1 легкове авто
знищено. Тому, що надійшли нові німецькі
підкріплення, наш відділ швидко відступив, не
зазнавши жодних втрат.
Операції в Рівненській окрузі
Німецькі і польські поліційні відділи,
повертаючись з грабіжницької мандрівки по
українських селах, потрапили під с. Жуків (р-н
Клевань) в засідку. Табір ворогів був
розгромлений, 35 було вбито і 10 поранено по
ворожім боці. На допомогу їм прийшли нові частини
і один літак. Відділ УПА припинив бій і відступив.
3 нашого боку — 5 вбитих, 2 поранених. Здобуто 1
кулемет, рушниці і 2 навантажені майном вози.
В с. Телікруго Рівненського р-ну було вбито
ландвірта. Німці зробили напад на ліс, в якому
перебував відділ УПА. Німці попали в заздалегідь
підготовлену засідку і під перехресним вогнем
панічно втекли, залишивши 8 вбитих і двох
поранених. Відділ УПА втрат не мав. Здобуто 1
кулемет, зброю і амуніцію. Полонених німців після
допиту звільнено.
Під с. Буша Мізочського р-ну заатакували німці
разом з мадярами і поляками відділ УПА. Наш
відділ з боєм вирвався з окруження, проломивши
перстень на мадярському відтинку. В часі бою
вбито 20 мадярів і кількох німців (точного числа
вбитих німців не встановлено). Відділ втрат не
мав.
Операції в Костопільській окрузі
Під с. Бігаль Деражнянського р-ну трапилася
сутичка між відділом УПА і німецькою поліцією в
складі 200 чоловік. Ворог в страшній паніці
розбігся, залишивши багато зброї і амуніції, 2
вбитими і 7 полоненими. Відділ УПА втрат не мав.
Полонених солдатів звільнено.
На терені базальтових копалень в Івановій
Долині біля Костополя відбулися великі бої. В
боях здобуто німецькі укріплені пункти.
Розгромлені ворожі сили попали ще в засідку і
були повністю знищені. На стороні ворога впало
вбитими багато німців і поляків. До рук відділу
УПА дісталась велика здобич у виді зброї і
амуніції. Терен грунтовно очищено від
фольксдойчів і цивільних німців, що працювали на
базальтових копальнях і фабриках як доглядачі і
погоничі над українським робітництвом. По
стороні відділу УПА 5 вбитих і 7 поранених.
Інші бої були менші, але їх було багато.
Програних боїв не було» (ЦДАВОВУ: Ф. 3833. Оп. 1. Спр.
164. Арк. 2-2а, 15-17).
УПА вела бойові дії проти гітлерівців активно
на інших теренах Західньої України. Скажімо, 28
липня 1944 р. в Бистриці (Дрогобицька обл.) сотня УПА
під командуванням хорунжого Р. звела бій з
німцями, в якому впало близько 150 гітлерівців.
Здобуто 35 підвід зброї, амуніції, одягу і харчів.
6.7.1944 ця сама сотня звела бій з німцями в Ясінці
Мальовій (Турчанщина), де вбито 15 і взято в полон
120 німецьких вояків, здобуваючи при тому 20
кулеметів, багато амуніції і 40 підвід з одягом,
харчами та іншим військовим майном. (Там само:
Спр. 197. Арк. 34 зв.).
Необхідно підкреслити, що в бойових діях УПА
проти нацистів брали участь представники інших
народів. Так, 1 жовтня 1943 року відділ
азербайджанців, що напередодні перейшли на бік
українських повстанців, разом з УПА прийняв бій з
гітлерівцями біля села Точовики Острізького
району на Рівненщині. П'ятдесят німецьких зайд у
цьому поєдинку були вбиті, багато поранених. (Там
само: Спр. 188. Арк. 19).
До речі, в цьому пляні є досить цікаве свідчення
ще одного червоного партизанського командира —
Сабурова (ч. 2120/815 від 15.2.1944 р.): «40% УПА не є
українцями. Зі складу 46% національностей Сходу:
інґуші, осетини, черкеси, турки, є і росіяни...
Військовополонені Красної армії різних
національностей ведуть серед них роботу,
спрямовану на об'єднання цих народів під
керівництвом ОУН» (ЦДАГОУ: Ф. 62. Оп. 1. Спр. 192. Арк.
67).
І ось такий антигітлерівський фронт,
розгорнутий УПА, змусив німецьке командування
створювати спеціальні ґарнізони для боротьби зі
збройною силою українського народу. В своїй
доповідній записці начальник штабу совєтського
партизанського руху на Рівненській области
генерал-майор Бегма зокрема підкреслював:
«Гітлерівські ґарнізони Дубно (180 осіб), Олики (1
500), Клесово (180) спеціально призначені для
боротьби з націоналістами» (ЦДАГОУ: Ф. 62. Оп. 1. Спр.
254. Арк. 2,4).
В дослідників бойових дій УПА проти нацистів ще
дуже багато роботи. Однак, слід сподіватися, що
об'єктивна аналіза документів дасть можливість
уже в найближчі роки заповнити цю прогалину в
історії нашого народу.
Цього вимагає історична справедливість. Бо
українські націоналісти творили Українську
Повстанську Армію як відповідь на німецький
терор і насильство, як відповідь на грабунки і
вбивства з боку большевицьких партизан і як
доказ того, що український народ умів і вміє
відстояти своє життя і права зі зброєю в руках.
А протиставитись теророві, винищенню, зберегти
своє життя в умовах тогочасної кривавої війни
можна лише зі зброєю в руках. Не благання про
людяність, не слова і сльози, а лише енерґійна
відповідь на терор українського народу своїм
лютим ворогам творила єдиний шлях до рятунку, до
життя, до свободи.
Ось чому УПА як клітина цього народу і як єдиний
його захисник та визволитель у той трагічний час
залишилася в історії гордістю і славою, силою і
надією великого українського народу.
|
