Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

Від травня 1945 до травня 1947 року пройшло два роки і ось прийшов той день, що ми виїжджаємо. Я вирушив з Венеції 12-го травня, а до Шкоції прибули 17-го травня 1947 р. і два дні пізніше виїхали під Лондон у 78 табір Есікс. Мало хто з нас знав англійську мову і хоч ми уже розташувались і могли іти на роботу, то чомусь ніхто нас не кличе,а ми через незнання мови чекаєм, бо не вмієм запитати. По якомусь часі стали фармери нас брати на роботу, але якось дуже з великою обережністю і недовір'ям до нас.

Одного разу я з моїм товаришем теж пішли до англійського фармера до праці, привітались з ним, але бачимо, що він нас боїться. Ми запитали його, чому його така поведінка до нас? Він нам виніс часопис і дав, щоб ми прочитали. Тому, що ми мови так добре не знали і не могли все зрозуміти, ми попросили чи можем узяти із собою цей часопис, ми його повернем. Стаття написана якимсь польським полковником Калаковським чи Колачкем, в якій він попереджує, що до Англії має приїхати 12-ть тисяч українців з Італії, вони є СС-івці, вони є напівдикі і можуть кого будь забити чи заколоти. На другий день я сказав до свого фармера, що на таке здібні поляки. Час ішов, ми всі пішли на роботу і по короткому часі виробили собі добру опінію, за те поляки робили англійцям клопіт, вони були вояками і видно хотіли, щоб англійці біля них ходили у білих рукавичках. Англійці також були у війську, але зараз вони у цивільному житті і виконують усяку роботу з охотою.