Попередня сторiнка | "НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК" | Наступна сторiнка |
Коли капітан Паньчук вперше приїхав до Риміні до нашого табору, то він мав інформації про нього, як про СС Дивізію — німецьку частину, видно він не вірив в те, що чув і рішив сам переконатися, що це за частина. Він ходив по таборі, оглядав школи, церкви, бо у нас було дві церкви: православна й католицька, кап. Паньчукові товариш ген. Крат. Вони відвідали вечірній ярмарок, купили таборового виробу вареників, які їм посмакували і переконався, що це не німецька частина, а українська. Він зібрав старшин і сказав їм, що він у нашій справі поїде спочатку до Риму,а так до Англії, а там говоритиме у нашій справі у Палаті Лордів і Міністерстві Оборони і постараюсь вас усіх забрати до Англії, бо у вашому таборі не пахне дух СС-ців, а дух український, національний, дух Самостійної України.
У таборі піднявся настрій, багато епітетів було сказано у його сторону, а дехто то просто називав його батьком, бо тільки він нас рятує. Він був кап. канадської Армії, то видно він мав якийсь голос, а крім того добру волю. Я казав до деяких, що як він нас рятує і ми будемо на волі, тоді зможемо подякувати кап. Панчукові.
Попередня сторiнка | "НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК" | Наступна сторiнка |