Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

Він каже: „Чи ти чув, що сталося з поручником Барицьким?" „Ні, — відповідаю, — а що сталося?" Треба сказати, що пор. Барицький у видавництві таборового журналу, здається, називався „Життя в таборі", а Степан був з мого села, він колись був станичним на Володимирщині. Степан мені розповів, що Поручник учора вечором виходив з шатра, в якому містилось видавництво, а біля шатра чекало на нього двоє людей і коли він вийшов, то один підскочив і вдарив якимось дрючком пор. Барицького по голові так сильно, що поручник упав, але при тому почав кричати і напасники втікли. „Отже, чи ти можеш піти на дижур до лікарні на ніч, а рано тебе змінять і ти зможеш іти до школи." Я сказав, що так, я зможу піти на ніч, але що той бандит Рубан, спаливши Волинь, тепер приніс свою революцію у полон і починає й тут рубати. Я був дуже обурений. Це продовжувався той самий бандитизм, що й на Волині, бо за те, що пор. Барицький висловлював свою думку у журналі, його хотіли забити. Революція в таборі почала діяти, але майстер того всього достойний патріот Лебедь уже зник, залишивши зерно незгоди й роздору.

То був досить голосний випадок у Риміні, про нього усі знали, хоч мало говорили. Учитель тільки раз згадав у школі, що така робота у полоні приносить сором усім нам, що цього не повинно бути, то є брудна політична робота. Я дивуюся п. Захарчукові, що він у своїй книжці „Дивізія в Риміні" зовсім нічого не сказав за той бандерівський бандитизм.