Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

Уже 9-го травня, а я ще на фронті, стріляємо на всі боки, бо маємо багато амуніції, а її буде нам тяжко нести із собою.

В 11:00 год. рано наказ: „Ми відступаємо і всі йдіть на Зальцбург." Хоч трохи відчувається паніка, але відступаємо нормально у повному порядку. В одному місці нам совєти пересікли дорогу, але ми затримали рівновагу і через гору йдемо у напрямку на Клягінфурт. Спустившись із гори, бачимо, що на головній дорозі англійська моторизована частина, вони нас привітали, а на їх обличчях був приємний вигляд. Між англійцями де-не-де видно фуражерки із орлами, то були поляки, вони і гукали до нас: „То СС дивізія Галичина." Ми не відповідали нічого. Ми заходимо на велике поле, фактично на сіножать, хто що робить, кожний робить те, що хоче. Одначе полякам відношення англійців до нас не зовсім подобалось, вони були б раді, якби вони відносились до нас погано. Правда що нас ніхто не питав, чи маємо щось їсти, але майже всі хлопці мали із собою харчеві запаси, хоч правда були й такі, що ходили жебрати до австрійських хат. З того місця багато хлопців утікло до австрійських господарів, у яких вони робили, тоді їх покинули і пішли до Дивізії, а тепер знов вернулись до них, вони знали німецьку мову і їм було багато легше.