Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

ХТО БУВ ОРЕСТ ТАРАСЕВИЧ

Орест народився в селі Рокитниця на Володимирщині, його батько був учителем, був одинокою дитиною у родини Тарасевичів. По закінченні середньої школи, батьки віддали його до університету і він записався на філософічний відділ і закінчив три роки. Знав добре французьку і німецьку мови. Був середнього росту, гарний і з природи з приємною усмішкою. Бог обдарував Ореста і словом, його промови було приємно слухати, бо у нього слова лились наче спів у солов'я. Одначе його не тому поважали, що він мав гарну усмішку, а повагу й пошану він здобув у людей своєю працею. В Організації ОУН — він був обласним провідником, організаційна мережа була добре розвинена по цілій Володимирщині. Провід Організації був у руках людей які мали бодай середню освіту. Ті молоді патріоти виховувались на величі 22-го січня, який блиснув сяйвом свободи й самостійности для нашого народу. Тарасевича не тільки знала організована молодь, або молодь Володимира, а його знало все населення, тому, що він був перекладачем. Він обороняв сотками людей перед жандармерією, щодня, бо поляки все приходили з усякого рода доносами на наших людей і то кожного дня. Тарасевич завше знаходив дорогу, щоб полагодити у добрий спосіб ті доноси, тому селяни уважали Тарасевича своїм оборонцем, опікуном, а навіть батьком. З ним і німці числилися.

Орест Тарасевич

Орест Тарасевич

Бандерівці рішили, що така авторитетна людина, як Тарасевич для них теж дуже пригодилася б і вони почали з ним говорити, щоб він перейшов до них, але Тарасевич твердо і рішуче сказав, що він з ними не піде, що він засуджує бунт в ОУН і засуджує бунтарів. Такою своєю рішучою поставою він засудив сам себе. Бандерівці втратили надію, що зможуть в який будь спосіб Тарасовича перетягнути до себе, рішили його знищити, тим самим внесуть хаос в організаційну сітку, коли підірвуть головну опору. Раз він не пішов з ними на співпрацю, то треба знищити, щоб можна осягнути партійну ціль і задовольнити особисту амбіцію. Бандерівці рішили знищити Тарасевича, а за ним по черзі його близьких співробітників. Час проходив і кожного дня приносив усе нові події, прийшов березень.