Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

З кінцем січня 43 року приїхав до Володимира на становище коменданта поліції Іван Климків, сам він із Сокальщини. У Володимирі його знали, як Івана Климка з Галичини. У Володимирській поліції було багато членів і ОУН. Видно що Іван мав визначне завдання, хоч тоді ми ще того не знали. У дуже короткім часі Іван показав себе, хто він і чим займається і яка його ціль. Він почав майже кожного вечора робити зібрання і пропагувати бандерівську політику, вірніше робити їм питомий заколот, вносити всякі непорозуміння. Німецька жандармерія почала перепитувати, що це за зібрання такі часті. Німцям відповідали, що Климків є учитель і що він нас вчить як боронитися проти ковпаківців. Видно що німці у таку відповідь не повірили і почали за ним слідкувати.

Не дивлячись на те, що він робив заколот і що його погляди відмінні, його попереджував Штукавка, щоб він уважав, бо за ним німці слідкують. На одному такому пропагандивному зборищі Вороневич його запитав: „Що бандерівці осягнули, що вони вбили Сеника й Сціборського, що на тому скористала українська справа?" Спершу він відповів, що він у тій справі нічого не знає, а потім додав, що вони були польськими шпигунами. Його ніхто серйозно не слухав, а то й часто кпили з нього. Побачив Іван, що йому не вдається нічого зорганізувати, але він побачив, хто який вплив має, хто є авторитетом, хто тримає руку на живчикові українського руху. Одного прекрасного дня Іван зник.

Добре що втік, казав Тарасевич, бо жандармерія за ним слідкувала і могла б була прибрати того необережного недоука.

Ніхто не знав тоді, що він був у бандерівців Крайовим Провідником, а знали його, як доброго галицького спекулянта.