Перші дні, приїхавши з невиліковного
безладдя українського побуту і занурившись у
строгу впорядкованість квебекського, я
переживала різкі перепади морального
самопочуття. То гротескним перебільшенням
видавалися завжди рівно припарковані авто, то
позбавленою непередбачуваності завжди рівно
підстрижена трава (яка, так насправді, не є
травою, а "трав'яними килимками", які можна
розстелити і скрутити, коли завгодно), і, нарешті,
відверто спрощеними завжди приязно усміхнені
обличчя самих квебекців. Сьогодні, з висоти
набутого досвіду, усе це вже не видається таким
спотвореним і бездуховним, оскільки значно
полегшує життя, мінімізуючи зайві рухи. Хіба не
легше класти все на своє місце відразу, щоб,
поспішаючи на першу лекцію, не катувати членів
сім'ї питаннями про те, куди вони поділи ваші
ключі від квартири, точно залишені вами після
приходу о четвертій годині ранку з дискотеки, - на
полиці, біля дзеркала, у коридорі?
Регламентованість
північноамериканського способу життя – річ
досить корисна, хоча і робить його
запрограмованим. "Учеба – чтобы работа, жена –
чтоб семъя, банк – чтобы на старость" (П. Вайль,
А. Генис). А ще: півдня в авто – щоб наступні
півдня на тренажері, життя в погоні за
американською мрією – щоб на пенсії (коли мрій
вже нема, бо машину куплено, будинок збудовано,
траву на газоні підстрижено) – поїздка, в
Україну, наприклад (ви дивуєтеся, чому іноземні
туристи переважно похилого віку?), чи похід на
концерт (здогадайтеся про контингент глядачів на
концерті Шостаковича). Chaque chose a sa place! ("Все на
своєму місці!"). Це не стилістична фігура, а
написи в громадських місцях, які повторюються з
частотою, необхідною для нагадування вам про те,
що папірець треба викинути в контейнер з папером,
і, Боже збав, полістиролову посудину – в ящик з
пластмасовою. До того ж, зробити це завжди
приємно, бо тут уникають різкої наказової форми,
яка часто викликає реакцію "з точністю
навпаки". Наприклад, замість "Палити
заборонено!" вам "були б дуже вдячні, якби ви
не палили" (Merci de ne pas fumer), або, замість
"Вимикайте світло!" і "Закривайте
двері!" – "Дякуємо за співпрацю" (Merci de votre
collaboration). Не соромтеся йти назустріч таким
закликам, бо ваша "співпраця" невдовзі буде
щедро винагороджена: дверима, які самі
відкриваються, водою, що сама тече з крану,
світлом, яке самостійно вмикається і
вимикається, першим зустрічним поліцейським,
який ні з того ні з сього вам каже "Bonjour, Madame!",
продавщицею магазину, яка і так через вас
запізнилася додому на півгодини, терпляче
чекаючи на ваш вихід, але про це – дещо пізніше
(Magasinage).
