Як сама Канада, так і її окремо взяті
елементи не можуть пройти непоміченими повз очі
стороннього спостерігача завдяки своїм
розмірам, які вражають величчю. Особливо яскраво
це прослідковується на деревах. От у берези
стовбур – як у дуба, в дуба листя – як у клена, у
черемхи ягода – як вишня. Ну добре, помідор можна
виростити завбільшки в диню: так звані OGM (organisme
génétiquement modifié), генетично модифіковані продукти,
тут - на кожному кроці. А хто стане возитися з
диким деревом? Авжеж, ніхто. Напрошується
висновок про пропорційний зв'язок між
природно-великими розмірами рослинності і
неотруєністю атмосфери, хоча при подальшому
знайомстві з флорою Квебеку можна наштовхнутися
на деякі вийнятки. Візьмемо чорниці. Коли я
побачила на полицях супермаркетів їх екземпляри
завбільшки в нездичавілий агрус, здивування моє
викликала хіба що думка про те, що такі ягоди
навряд чи змогли б вирости на невеликих, знайомих
жителям поліської зони України, кущиках. Проте
напис Produit des É.-U. ("Продукт США") розвіяв усі
підозри: ніхто давно не сумнівається у
всеперемагаючій любові американців до О-Же-Ем
(Think Big, лозунг "З думкою про велике"). Для
квебекців же цей продукт є одним із предметів
національної гордості. Якби ви бачили, з яким
трепетом і насолодою вони розповідають про bleuets,
маленькі чорнички (величиною в горошину), які
повинні з'явитися на ринку в другій половині
серпня (зайве нагадувати, що в Україні це –
початок літа). І дійсно, з'явилися, зібрані у диких
лісах, з любов'ю покладені в спеціальні паперові
кошички з ненав'язливими написами "3$",
"5$", або "7$" (гурмани всіх країн,
єднайтеся!). Чорниця вважається самодостатнім
продуктом...
Доречним продовженням вічної
лірично-гастрономічної теми буде розповідь про
деякі інші пристрасті квебекців.
Кукурудза: blé d'Inde (він же maïs)
Якщо чорниця є одним із символів
протистояння американізації, то кукурудза –
символом відмежування від недалеких
"аристократів-французів", які кращого
застосування їй, ніж годування худоби, не
знайшли. Хоча кукурудза, як і інші продукти, тут є
цілий рік, квебекці, пам'ятаючи про сезонні
відповідності, найбільше споживають її влітку.
Саме тоді чи не найкраще виявляється
солідарність квебекців з українцями: покупці
забувають про звичне розфасування продукту
невеликими порціями і скидають його в одну
величезну купу посеред суперсучасного
супермаркету, на превелику радість покупців, які,
маючи необмежену свободу вибору, зграями
товчуться навколо "індіанського зерна",
заповнюючи кошики і розвантажуючи гаманці.
Виграють від цього усі, а їдять, як правило,
кукурудзу, занурюючи в розтоплене масло і сіль
(якщо масло купили непосолене, що рідкість). Про
пиво див. вище.
Кленовий сироп: sirop d'érable
Федералізм не викликає у квебекців
"позитивно-політкоректного" мислення, проте
у своїй нелюбові до нього вони досить стримані і
не настільки завзяті, щоб пожертвувати кленовим
сиропом. Не бачите зв'язку? Пояснюю: усім відомий
канадський прапор – з кленовим листком – для
квебекців – символ єдності Канади, в нерозривній
єдності з Квебеком, зрозуміло (а це квебекцям не
дуже подобається, м'яко кажучи). Клен –
канадський національний символ (нагадаю, що
квебекською національною рослиною є лілія), але
широко експлуатується саме у Квебеку. Подібно як
в Україні збирають березовий сік, тут збирається
кленовий (не спішіть ризикувати, для цього
підходять лише окремі види клену). Навесні
квебекці цілими сім'ями направляються у кленові
гаї, щоб вдосталь напитися eau d'érable (власне сік),
запастися sirop d'érable (кленовий сироп, який
отримують в результаті тривалого кип'ятіння соку
і споживають як додаток до страв), чи наїстися tire
d'érable (загущений сироп, солодощі, схожі на
“півники”).
Путін (чи Путіна): рoutine
Ця страва тут успішно конкурує з примітивними,
але всюдисущими Big Macs, hamburgers та french fries і
вважається оригінальним квебекським винаходом.
Асоціації з російським президентом зайві, хоча
інше переконливе пояснення навряд чи існує.
Склад: картопля фрі, подріблений сир (який за
задумом повинен розтавати при нагріванні),
залиті соусом. Це – Путін звичайний (régulier), який,
зазвичай, запивається сoke régulier (кока-кола
"звичайна") або сafé régulier (самі знаєте, яка кава).
Régulier – це середній формат, на відміну від petit
(маленький), та grand (великий).
Китайський паштет: pâté chinois
"Steak, blé d'Inde, patates..." (з радіопрограми)
Такий, зрештою, і є рецепт цієї страви -
"китайського паштету". Як готується? Фарш
(гов'яжий, хоча, в цілому, це залежить від смаку)
викладається в форму, покривається шаром
кукурудзи (в зернах чи пюре – на вибір) та шаром
картопляного пюре (при всьому багатстві вибору
іншої альтернативи немає). Солиться за смаком,
запікається в печі до готовності. Решту підкаже
вроджене відчуття гармонії і запахи, що
рознесуться по кваритирі. Простота набору
продуктів і приготування рâté chinois зробила з нього
справжній символ "економності" їжі, шалено
популярний, про що свідчить навіть поява
фестивалю з однойменною назвою. Проте мало хто,
споживаючи цю страву, задумується, чому рâté (тісто
або паштет) і чому chinois (китайський)? Тіста, як
такого, тут немає, паштет теж не в чистому
вигляді, а готують і їдять його зовсім не китайці
(зігноруємо відомостями про різке зростання в
останні роки кількості іммігрантів з Китаю у
загальноканадському масштабі, оскільки зараз
мова йде не про Британську Колумбію - канадську
провінцію, яка, за збереження тенденцій, має
перспективи стати Другою Китайською
республікою, але це вже тема іншої книги -
"Пригоди китайців у Канаді"). Цікаво, що
жоден словник, який міг би дати відповідь на це
питання, до недавнього часу (до виходу
"Історичного словника квебекської
французької мови" у 1998 році) не реєстрував
цього вжитку. Навіть "Енциклопедія канадської
кухні" Жеани Бенуа (Jehanne Benoit) замовчує про рâté,
як ніби він не був поширеним тут починаючи з 30-их
років. Як виявилося, назва походить від
англійського сполучення Chinа pie, в якому pie –
пиріг, а Chinа – назва невеликого селища в США, де в
результаті міграційних рухів кінця 19 – початку 20
століття опинилися франкоканадці. Повернувшись
до Квебеку, вони привезли з собою і рецепт, і
перекладену назву цієї страви.
Кекс: muffin
Дуже популярне маленьке кругле тістечко, що має
форму кекса з додатком сухофруктів, сиру тощо. Як
правило, споживається у вигляді легкого сніданку
чи просто "перекуски" всередині дня.
Несуттєвість і швидкість поглинання muffin не
заслуговує поширеного викладу з цього приводу і
пояснює мій перехід до наступної "тяги"
квебекців.
Квасоля "на салі" (це вже, скажу чесно,
значно ближче до діла): beans au lard
Простота, якщо не сказати примітивність
приготування квасолі таким способом контрастує
з лінгвістичними термінами щодо її назви. Про
рецепт навіть писати соромно, бо уважний читач (а
на інших я і не розраховую) догледить усі
необхідні компоненти в назві, тому я краще
зупинюся на мовних дискусіях. Отже, існує
декілька варіантів назви квасолі по-квебекськи:
beans, bines, fêves, і навіть haricots "au lard". Тут, аби не
перетасовувати і так уже перебільшену
багатозначність форм і "багатоформність"
значення і ні в якому разі не ображати
прихильників тієї чи іншої форми-значення, я
пропоную невеликий глосарій.
Beans – квасоля: страва бостонського походжнення
("Boston beans") зареєстрована ще наприкінці 19
століття і особливо популярна на різного роду
будівлях і верф'ях. Французька вимова
асимілювала bean скороченням звука [i:] до [i], що, в
свою чергу, вплинуло на написання слова, яке
перетворилося на binne, і, нарешті, аби не
перевтомлювати себе недоречним нагромадженням,
просто bine.
Bines – квасоля: більшою популярністю
користувалася в минулому столітті, сьогодні
зазнала девальвації. В наш час квебекці не
вбачають в ній щоденної необхідності, і
опускаються до її споживання хіба що після
лижної прогулянки або з оказії сільської вечері.
А можливо, вони просто приховують своє
плебейське коріння і віддаються насолоді
смакування стравою лише далеко від пристального
погляду суспільства, в якому прийнято
засуджувати все, що відрізняється від
гамбургерів і кока-коли. Загальне погіршення
значення нічим не відобразилося на кількості
сполучень, у які входить це слово: câline de bine (м'яка
лайка), assiettée de bines (тарілка квасолі), boîte de bines
(консерва з квасолею), souper aux bines (квасоля на
вечерю), jarre de bines (банка квасолі), avoir les yeux dans la graisse
de bines (виглядати втомленим). Крім того, воно стало
основою для утворення нового слова - binerie, яке на
початку означало маленький ресторан з
квасолевим меню, а пізніше, щоправда, було
понижене до позначення будь-якого дешевого
ресторану.
Fêves – квасоля (квебекський варіант), біб
("чисто" французький варіант). Назва, яку
полюбляють ті ресторани, які не вважають себе
binerie. Це слово є для квебекців літературним, хоча
те, що вони під цим розуміють, французи називають
haricots.
Haricots – квасоля (і Франція, і Квебек). Office de la langue
française (Бюро французької мови) – державний
організм у Квебеку, на зразок Інституту
української мови Української академії наук,
покликаний давати рекомендації й оцінку з
приводу мовного вжитку – віддає безперечну
перевагу цьому варіанту, хоча люб'язно допускає
його синонім fêves, взятий в лапки.
Таким чином, усі ці форми, співіснуючи в
Квебеку, чітко поставлені в рамки мовного
регістру:
beans і
bines "au lard" – розмовного,
fêves і
haricots "au lard" – літературного.
