Степан Хрін
Зимою в бункрі

Треба знову в село вислати стрільців на розвідку. Хай принесуть вісті із світу, пресу, потрібні харчі на свята. А найважніше — довідатися, що робить ворог. Перед відходом стрільці завжди дістають докладні інструкції.

Сьогодні відходять: чот. Пас, віст. Вихор і віст. Сірий. Тому, що в лісі сніг, треба буде йти щось 2 км потоком у воді, аж до дороги в лісі, що перетинає потік.

— До села треба підходити зараз вечором, коли є рух. Вважати, щоб не бачили селяни, яким не треба вас бачити. Ворог зараз звечора йде на засідку, однак, часто змінює місце побуту і його немає ніччю в тому місці, де був вдень. До села не йти одною дорогою і не вертатися тою ж. Селянам, з якими будете говорити, наказати, щоб нікому, навіть своїм найближчим, не говорили про те. Один певний господар мусить поїхати вашим слідом до лісу, де ви сходили з потока до дороги. Коли балакаєте з своїм розвідчиком, робити так, щоб ніхто того не бачив. Переходячи біля хат, вважати на відкриті двері в стодолах, стайнях, бо там може бути ворожий кулемет. Не переходити біля вікон, щоб не пересувались тіні і щоб не блищала зброя. Не стояти перед хатою, перед білою стіною, бо тоді ворог може запримітити. Стояти в тіні. Стійковий мусить обрати добре поле до зорення і стояти в темному місці. У випадку погоні ворога мати приготовані гранати. Вважати біля порожніх хат. Обережно в садах і на роздоріжжях. Голосно не стукати до вікна. Не курити цигарок, заборонити світити світло в хаті. Щоб не брехали собаки, наказати замкнути їх до хати. Коли собаки наробили руху, скоро змінити місце. Коли чуєте сильний гавкіт собак, обережно підсуватися. Зброю завжди тримати готовою до стрілу. Слідкувати на дорозі за слідами по снігу. При повороті стрясати сніг з дерев, щоб засипати слід.

— Тепер намастити собі лоєм обуву і взяти з села горілку, щоб після повороту було чим розігрітися, бо треба брести водою вище колін.

Такі мої інструкції.

Стрільці зголосили відхід і відійшли. За час їхньої відсутности стійковий наслухує, чи не було стрілів у селі, чи не блистіли ракети. На кожний випадок мусимо бути готові, що хтось важко ранений може впасти ворогові в руки: а під тортурами різно буває — витримає або ні.

Опівночі чути гуркіт. Ідуть наші. Вода хлюпає в чоботях, із штанів тече вода. Обличчя від холоду аж посиніли хоч несли багато всіляких речей. Чот. Пас зголошує прихід. Скоро роззуваються, випивають по чарці горілки і біжать «на банти». Щойно тепер починають оповідати.

Населення поблизьких сіл живе надією на неминучу війну. Ходить дуже багато політичних чуток, часто навіть дуже наївних. Нам радять уважати, триматися. Встановлюють для можливої війни різні дати і причини. Селяни тішаться, що американська Федерація Праці нриняла постанову про підтримку політики уряду США і пляну Маршала, про посилення акції проти Всесвітньої Федерації Профспілок, що в руках комуністів. Деякі селяни дуже добре орієнтуються в політичних справах.

Населення до глибини обурене на грабіжницьку політику уряду СССР. Під покришкою грошової реформи 16 грудня 1947 р. большевики ограбили населення з останнього карбованця, обіцяючи дати повноцінний гріш, скасовання харчових карток і перехід до вільної торгівлі. Большевицький уряд украв на кожних 10 крб. — 9 крб. Дорожнеча, що була, лишилася далі. Ціни ті самі, деякі навіть підскочили. Товар ще важче дістати, як досі. Спекуляція, як була, так і осталась. Населення каже, що большевики перевели грошеву реформу на те, щоб покрити дефіцит в державному банку.

Найбільш трагічною вісткою для нас була відомість, що 22 грудня 1947 р. помер в бункрі на тиф сотенний Тараско. Легендарний герой Самбірщини відійшов. Вміраючи, закликав свого брата, старшого віст. Зірку, передав йому зброю і просив продовжувати боротьбу. Жалів, що не гине на полі бою, а вмирає на постелі на тиф. Смерть к-ра Тараска дуже вразила населення, яке його незвичайно любило.

В двох зимових бункрах хворіє ще 14 стрільців на тиф.

26 грудня 1947 р. большевики наскочили на бункер чот. Рубана, ранили його. Згинули стрільці: Луговий, Орел і Новий. Живим попав ворогові в руки стрілець Ворон. Стрільці ходили до села по харчі в заметіль. Коли повернулись, слідів не було, бо закурило, але по кількох днях сніг почав топитися і сліди вийшли наверх. За ними ворог дійшов до бункру. Зараз наступного дня большевики найшли на бункер кущевого Романчука. Повстанці вискочили з бункру і хоробро відбивалися. В бою впав бунч. Буревій, кущевий Романчук, станичний Соколенко. На «Сицилії» перебуває віст. Спартак, що зимував в бункрі к-ра Рубана і щасливо вирвався з погоні. Він хоче зв'язатися. Большевики наскочили також на бункер рой. Ваньки, але всі щасливо вийшли.

Вістки були тривожні. Ворог приступив до роботи. Спочатку провадив розвідку, збирав матеріяли. Тепер діє. Майже щоденно переходить по селах, відвідує всі хати, щоб при тому зустрінути своїх сексотів, не розконспіровуючи їх. Набирає нових сексотів. Деякі групи большевиків переодягаються в уніформу повстанців, кажуть, що на їх бункер напали большевики і в населення «шукають зв'язку до повстанців». Розвідчиків-«басарабців» та «голодуючих» вже не видно. В одному селі арештували одну дівчину за співпрацю з повстанцями, катували, але дівчина до нічого не призналася. Після того кількох большевиків вертаються з нею до села, друга група — вдаючи повстанців — робить на них засідку, обстрілює перших, ті втікають. Переодягнені за повстанців, большевики «визволяють» дівчину і зразу ж закидають їй, що вона підписала співпрацю з большевиками, щоб в цей спосіб спровокувати її та довідатися, чи вона має зв'язок з повстанцями. Однак дівчина догадалася, що це провокація і не зрадилася.

Не тільки селянство і молодь наставлені ворожо до большевиків, але навіть малі діти. До однієї хати входить большевик, підходить до 8-річного хлопця і питає: «Що читаєш, мальчик?» Михась не відзивається. Большевик питає вдруге. Хлопчина навіть не хоче дивитися на нього і далі дивиться в книжку, на сторінці якої намальований Сталін. Большевик питає: «Чого ти на мене гніваєшся, чому не хочеш дивитись на мене?» Михась: «Бо мені не хочеться.» — «А що я тобі чорт, що тобі не хочеться?» Хлопчина, далі не дивлячись на большевика, каже: «Ти гірший від чорта і мені так і не хочеться дивитися на тебе». Тоді большевик: «Але ти хороший мальчик бо вчишся про Сталіна». — «Ну, мушу вчитися.» —«А ти його любиш?» — «По чорта мені його любити».

Стільки було з нашої розвідки.

Крім того стрільці принесли все те, що нам було потрібно на свята.