Товариство «ЗУСТРІЧ» на Українському Фестивалі
6-го вересня 2003 року

Оксана Герич і Тарас Гаврилюк із сином Миколою, наймолодшим гостем Фестивалю

У череді похмурих днів цей чудовий сонячний день був справжнім подарунком для усіх: гостей, учасників, організаторів фестивалю. Лагідно посміхалося сонечко, радісно гомоніли люди, безтурботно гралися діточки. У серці української дільниці, у парку з милою серцю назвою Україна, панувала назвичайно тепла і радісна атмосфера, атмосфера свята, де кожен почував себе бажаним гостем. На сцені невпинно тривав чудовий концерт, у якому прийняли участь різноманітні колективи та виконавці. Браво вигравала "Трембіта", високо дзвенів хор "Відлуння", завзято танцювали колективи "Десна" та "Троянда", чарівно бриніли струни скрипки Василя Попадюка, не можна було спинитись від сміху над дотепними жартами знаменитої Люби Гой, та не давали ні на мить розслабитися інші чудові виконавці (мені, на жаль, вдалося побачити тільки невеличкі відрізочки концерту). А який запальний український танок! Яка енергія вирує у нашому гопаку, які гарні наші дівчата, що за чудо наші українські строї та вишиванки, поглянеш – і серце радіє!

Два куми (Андрій Леник, Павло Шовгенюк)

Та не лише серце раділо, очі розбігалися від широченного вибору різних страв: вареники (які чомусь назвали пирогами), пиріжки, налисники, ковбаски, шинка. Всі бажаючі могли завітати до мальовничої «Корчми», якою опікувалося товариство «Зустріч». Відвідувачів «Корчми» не тільки годували, їх щосили розважали (художню програму підготувала Оксана Герич):

Циганка (Наталя Джула)

і спокусливими піснями про смачні пироги у виконанні Миколи Куліша та Світлани Корольова, і дотепними жартами кумів та кумасей (Андрій Леник, Павло Шовгенюк, Леся Бобик і Людмила Марунич), і жартівливими конкурсами, учасниками яких ставали найвідчайдушніші із спостерігачів. Під часу одного з конкурсів, коли чоловіки мірялися силою, вболівальники дуже розпалилися, поліцейський по-французьки давав поради, а один козак навіть вирішив, що вже час ідти на допомогу, бо "наших б’ють". А яка ярмарка без хитрих циганок, яких блискуче зіграли Наталка Джула та Олена Зубач?
 

Цього року на фестиваль прийшло ще більше людей, ніж у році минулому, і що цікаво – було багато молоді та представників інших національностей. Це означає, що фестиваль щороку росте і розвивається. Це свідчить про те, що українська громада, що дванадцять років тому стала нарешті державною діаспорою, сама міцнішає і демонструє світові, яка чудова і неповторна українська культура. Безперечно, дуже гарно, що росте популярність фестивалю, але прикро, що стереотипи канадських медіа долаються дуже повільно, і в телевізійних новинах російські матрьошки були представлені як українські ляльки, а наші надзвичайні вишиванки та писанки були обділені увагою.
 

 
На закінчення хочеться скористуватися нагодою і щиро подякувати кожному, хто залишився небайдужим до такої значної подіі в українській громаді. Нехай щороку фестиваль несе нам радість, втіху, гордість за безцінний скарб української культури!

Учасник товариства «ЗУСТРІЧ» Олена Зубач.