Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

Дуже мені сумно писати цих пару рядків про смерть друга, а він ним був. Андрій Гайворонський вибирається до Грубешова на зв'язок до п-ва С. Ми з Юрком були дуже проти того, щоб він ішов, бо польська партизанка навколо Грубешова шаліє, Холмщина горить день і ніч і наче ми передчували, що щось недобре скоїться, що так його відмовляли. Андрій наповратився, що він мусить іти, щоб довідатись, що робиться в Грубешові. Ми радили йому, щоб вислати зв'язкову, але Андрій рішуче заперечив і сказав, що він сам піде, щоб довідатись, що діється у Грубешові, а може дещо прийшло нове. І пішов. Ми обидва з Юрком осталися у Космові. На другий день приходить зв'язкова з Грубешова і приносить ґрипса, а сама нам розповідає, що Андрій підійшов до хати п-ва С., раптом якась незнана особа вистрілила на нього і куля тяжко його ранила у живіт, він стік крів'ю і помер. Коли почули стріл, з хати виглянули через вікно й побачили 2-3 особи побігли на другу вулицю. Всі казали, що то була засідка на нього польської боївки. У Грубешові був вбитий, там його й поховали на грубешівському цвинтарі, коло одного полковника, якого польська партизанка забила.

Похорон відбувся перед Різдвом у 1943 р. але ми не були на похороні. Залишились ми тепер лиш удвох, бо Андрій відійшов у вічність, мій друг і приятель, а Юрка рідний брат. Ми обидва до краю були прибиті горем. Спи дорогий, незабутній Друже, нехай Тобі сниться вільна Україна! Ти все своє життя присвятив для України.