Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

Фондбах закінчив свою акцію дуже успішно, забрав усе збіжжя, м'ясо та пару тисяч партизанів до Німеччини й Фінляндії на тяжкі роботи у табори смерти. Правда, що частина партизанів пішли на Полісся і там сиділи тихо у лісах, але зате німці наловили багато цивільного люду, всіх молодих, які лиш попалися, Фондбах стягнув після акції всі свої постерунки з сіл, бо робота була зроблена. У Володимирі ще було трохи польської поліції, але велика кількість пішла на польську кольонію Білин і ще була менша, здається, називалася Сосновка. Білин то була польська твердиня партизанська, дехто казав, що їх там було коло вісім тисяч, але я думаю, що то разом із цивільним населенням. Поляки мали добрий зв'язок із партизанами Ковпака, вони навіть давали полякам зброю, яку вони хотіли й скільки хотіли. Вони разом виступали проти наших. Поляки дуже укріпились навколо Білина, так що і не підходь, вони навіть почали виступати проти німців, бо і німці туди не йшли. Українська партизанка має великий клопіт із ними та ковпаківцями, які раз у раз появлялися великими відділами, вони переходили на Полісся і озброєні були по зуби.

Після акції Фондбаха у Свинарівському комплексі на Січі залишилося, яких коло три сотні людей, то був той Інтернаціональний Легіон, якого очолював Адам. Як уже згадував, що у тому Легіоні були вояки із Червоної Армії, вони були дуже добрими вояками. Ті, що були за совєтами, тепер мали добру нагоду йти до Ковпака. До цього у великій мірі прислужились бандерівські „ватажки", які нищили східняків, як зрадників, тому вони казали: „Як не втічу, то бандерівці заб'ють."

Адам мав добрих пару боїв з Ковпаком, а з поляками має майже кожний день. Перед кожним боєм Адам міняє своє псевдо, щоб змилити свого опонента. Його люди були добрими вояками і їх бої мали добрий успіх. Населення почало їх поважати і виявляти довір'я до них. Адам довідався, що Сосенка СБ-істи та ВПЖ вбило за те, що наче він вів переговори з поляками, коло Білина, а крім того показував, що він дуже великий командир Січі, а сам нічого не робив, лиш автом їздив, з обуренням і пересердям говорив Горбенко. Про подану причину смерти ком. Сосенка довідались Слюсар, Похмурий, Клим Савур і полк. Ступницький. Зате іншу версію пустили, за що були забиті майор Солом'яний, капітан Чубатий та лікар Січі — цим було пришито зв'язки із ковпаківцями чи може просто із самим Ковпаком, цим усім провадив Горбенко.

Після розгрому Завидова Фондбахом, бандерівські „ватажки" з Січі перебралися на Володимирщину. а на Січі залишилась тільки так звана „сільська оборона". Адам і Юркевич приготовляються зробити рейд на Холмщину, бо там поляки все нищать і Холмщина горить день і ніч. Це було перед Різдвом. Після невеликого рейду вони вертаються на Волинь і розташовуються коло села Верба. І ще не всілися добре, як уже стукнулися з Ковпаком. Адам мав дуже добре вишколених бойовиків, вони всі були у Червоній Армії, вони знають, як битись із ковпаківцями. Цим разом Ковпак мав малий відділ і Адам їх зліквідував і забрав трохи зброї. Адам і Юркевич у знак перемоги справляють Різдво із своїми повстанцями. До них народ виявив довір'я і пошану. Юркевич безперебійно вів боротьбу з поляками, з Мухою, як пімста за своїх родичів, що Муха вимордував усю його родину. Я був з Адамовим відділом на Холмщині, бо у нього не було СБ. Він їх називив російськими комісарами, а крім того я був зв'язаний із Юркевичом-Козловським віддавна.

Слюсар був відважний і до своїх братів сказав: „Я хочу знати, за що те бандерівське НКВД вбило мого приятеля Сосенка?' Я мушу знати і то все. СБ зараз є більше, як партизани їх всіх треба було зібрати у відділ і вислати за Устилуг на польську партизанку. Досить тим яєчникам і самогонщикам забавлятись і розправлятись із невинними. Я мушу знати, за що СБ чи ВПЖ вбило тих п'ятьох осіб майора, капітана, лікаря, Сосенка та Степового. Ви по селах говорите, що свобода народам, свобода людині, ту свободу наш народ хоче бачити, а не лиш чути про неї. Народ нас боїться, ховається перед нами, а ви обидва ходите по селах і займаєтеся нісенітницями. Ми мусимо велику увагу приділити нашій партизанці, продовжував Слюсар, яка вневдовзі залишиться без набоя, ми уже зовсім мало маєм амуніції, уже дехто носить кріса без набоїв, а дехто має лиш по пару штук. Я уже віддав пару поросят для мадярів й італійців за амуніцію, хоч це не є моя робота, а ваша. Коли б став добрий бій, то та амуніція пішла б відразу і чи ще й хватило б. Подивіться, що поляки дістають від Ковпака кожних пару тижнів і амуніцію і зброю, а ми скоро будем воювати картоплею і то з усіма".

Він бачив катастрофу без амуніції, тому він так різко ставив справу перед своїми братами, бо бандерівські великі патріоти про це навіть і не думали, вони були зайняті чисткою за владу і тримали „дисципліну".

Адам слідкує сам за собою, а коли щось виходить, то він спихає на Слюсара, Похмурого, Березу, а навіть Юркевича. Всі знали, що Юркевич не цікавився роботою СБ-істів чи то на Січі чи в терені, все його спрямовання помститись над поляками за родину й майно.