Григорій Стецюк
НЕПОСТАВЛЕНИЙ ПАМ'ЯТНИК

Уже не пригадую докладно, але то було 9 або 10 червня 43 р. Наш відділ уже закінчив чистку зброї, приготовив так як тільки було можна і уже були готові, до наступу або оборони. Були ми на вправах, година може була 11-та, як ми зауважили великі клубки диму у віддалі 4-5-ти км. Наш командир зарядив збірку і вимарш у напрямку на дим. Все те відбулось дуже скоро і ми уже були готові до відмаршу. Ком. Білий дав наказ, щоб відділ розділився і з двох сторін зближався до пожежі із села Верхнова і Ощатина і то не цілою групою, але спочатку вислати стежу. Я собі тільки подумав, що добре, що ми уже встигли переглянути і приготовити зброю, бо інакше, може й не поїхали б. Тому, що то був наш перший виїзд, при чому ми мали і тяжку зброю, до якої ми ще не набрали вправности, то нам забрало трохи більше часу, поки ми виїхали і доїхали до місця диму, який був у селі Ласкові, то там уже було по всьому.

Ми та наш командир нічого не знали, бо бандерівці нас не повідомили, ні про їх плян, ні про його виконання. Справа малась так, що у селі Новосілки під самим Володимиром був фільварок, у якому було багато корів. Видно, що там була і молочарня, бо бандерівці там брали масло, брали ми, ну і ясна справа, що брали німці і то досить довго так тягнулось, певно тижнів два.

Видно, що бандерівці рішили, щоб не тільки забирати масло, а просто забрати корови, рішили й зробили. Забрати було легко, але табун корів не так легко було заховати, то вони рішили пороздавати по одній корові для господаря. Отже той табун 15 корів, вони пригнали до села Ласків і там пороздавали по одній корові і вже все заховане, робота зроблена. Рано побачили у фільварку, що нема корів, управа фільварку повідомила німців, що партизани забрали всю худобу. Німці нагрузили два вантажні авта військом, мабуть, старшини сіли у два легкі авта і їдуть до Новосілок до фільварку, а там перепитують людей, чи може хтось бачив або чув, де поділась худоба. Тому, що акція відбулась уночі, то й ніхто нічого не знав. Німці також не є дураками, вони пішли по тих слідах, що худоба зробила і дійшли до Ласкова. Сама худоба зрадила свої місця, бо чомусь дуже ревла, чи може була голодна, чи тому, що в іншому місці.

Партизани по вдалій акції і розміщенні худоби, добре собі повечеряли й пішли спати спокійним сном. Коли німці в'їхали у село і почали зганяти корови назад, двох партизан пробудилось і почали втікати, забравши із собою свою зброю. Німці зауважили їх і відкрили по них вогонь а вони почали відстрілюватись, почалась перестрілка між німцями й партизанами і почало горіти село. Ось на той дим і ми поїхали, поки ми приїхали, то німці із худобою уже були у селі Суходолах. Нас кортіло їх там заскочити, але ком. Білий сказав не зачіпати їх у селі чи навіть під селом, щоб вони із пімсти не спалили і цього села.

Ще того самого дня Білий вислав мене до Ласкова, щоб я докладно розвідався, як та вся подія відбулася, та які були жертви у людях і втрати у господарствах.

Я відразу пішов до нашого члена Горуна, він був у пропагандивному відділі і питаю його, як то все сталося. Горун мені розказує, що 15 родин, яким привели бандерівські партизани корови на переховання, всіх членів їх родин, німці постріляли, а господарки спалили, хіба може когось не було вдома і тій людині вдалося остатись у живих. Сталось так, що 11 бандерівських мудрагелів пішли на фільварок уночі і зі зброєю, забрали не тільки масло, яке вони уже не раз брали, але забрали й корови і пригнали у наше село. Вони думали, видно, що 9 км віддалі, то німці їх не знайдуть. Ті корови пороздавали дядькам на перетримання й догляд, хотів дядько чи не хотів, то мусів узяти. Таким чином бандерівці уважали акцію дуже успішною, бо ніде не наткнулися на ніяку заставу і без бою забрали худобу, добре собі запили й полягали спати. Я думаю, каже Горун, якби вони були спали, то німці забрали б худобу і на тому скінчилося, а то 2-ох із 5-ти, які залишились, як залога почали утікати, німці по них відкрили вогонь. Якби вони були не відстрілювались а то скортіло і тоді почалось, вони обидва були ранені, але їм вдалося втікти, а в селі забили 28 осіб, тих трьох партизан, що ще спали і тих, що німці забрали, щоб гнали худобу назад до фільварку чи до Володимира.

Як бій втихомирився, погасили вогонь, почали зносити тіла забитих, і оплакувати таку революцію — це ж явна форма нищення людей і їхнього майна. Із 15-ти господарств залишився тільки попіл, а на цвинтарі збільшилось могил. Люди нарікали на тих недосвідчених молодиків, які нікому в селі не сказали про їх плян, але вміли потягнути за курок, не думаючи про наслідки. Похитуючи головою розказує Горун про те жахіття, яке перейшло через Ласків і закінчує такими словами: „Слава героям, що так по геройському провели роботу у Ласкові, за те їх завжди будуть пам'ятати!"