«Вільні українські журналісти стоять вірно по стороні інтересів українського народу, вони намагаються іти в ногу з його зрослими потребами й вимогами епохи та рішені непохитно боротися з російським імперіялізмом в Україні.

— Ми будемо воювати проти того колоніялізму друкованим і живим українським словом — у статтях, нарисах, книжках, брошурах і закликах. Ми воюватимемо на сторінках українських газет і чужомовних періодичних видань. Ми воюватимемо на землі — по фабриках і університетах, на громадських вічах і в парламентах, по бібліотеках і на міжнародніх виставках, на конференціях і з'їздах. Ми воюватимемо в космічному просторі — в радіомовленні і в телебаченні. Ми воюватимемо правдивою інформацією в Україні та на чужині.

І ми не припинимо нашої боротьби вільним словом — законними й революційними методами — доти, доки українська національна думка не прорве того «килиму забуття», доки українські народні маси не скинуть із своїх плечей ярма російського колоніялізму, пропагованого пресою УРСР, як «найвищого досягнення » українського народу. Ми не припинимо тієї боротьби, бо це священний бій за найосновніші права людини, за гідність і свободу українського народу!»