Не рахуючи Росії, Квебек - друга
іноземна держава, яку я відвідала. Першою була
Польша. Я відступлюсь від традиційних
країнознавчих асоціацій типу "Франція –
Ейфелева вежа", "Австралія - кенгуру",
"Росія - Сибір", бо для мене сутність нації
пов'язується не з конкретними предметами,
істотами, чи географічними назвами (хоча це теж
важлива частина портрету), а з дієсловами й
абстрактними поняттями, які є квінтесенцією
національного характеру. Для Польші – це skombinovac
та zalatwic (переклад може бути лише приблизним, що
призводить до втрати "соковитого" місцевого
забарвлення слів), а для Квебеку – grande aventure. І,
можливо, ці слова так часто у всіх на вустах якраз
через їх символічність, хоча я сумніваюсь в
усвідомленні самими квебекцями своїх мовних
звичок. У часи перших поселенців (XVI – XVII
століття) подорож з Франції до нового континенту
справді була великою ризикованою пригодою, що
означала розірвання усіх зв'язків, які існували
до цього, і початок нового життя.
У сучасну еру інформації, швидкостей,
схем, стандартів та правил, коли навіть для появи
на світ людини можуть бути потрібними лише точні
адреси в інтернеті, дух авантюризму, здавалося б,
став анахронізмом. Можливо, але не для квебекців,
які продовжують вітати своїх гостей фразою:
"Приїзд сюди був для вас великою пригодою, чи ж
ні ?" Оскільки такий тип питання не передбачає
розпливчатої відповіді, а заперечна може
свідчити про невихованість, то мимоволі
доводиться визнати свою участь у великій
пригоді. А це насторожує, бо знову ж таки повертає
до питання про зв'язки, які є основою нашого
життя. Вони формуються і розпадаються, причому
деякі, ті, що видавалися найміцнішими, можуть
розірватися дуже легко, а ті, що, здається, висіли
на волосині, витримують випробування часом і
подіями. Справжня глибина і значення зв'язків,
напевно, дуже чітко усвідомлюється саме далеко
від дому. Тут зустрічаєш нових людей, з якими тебе
зв'язує всього кілька тижнів чи місяців
знайомства, але які виявляються ближчими від
багаторічних друзів чи знайомих в Україні, які з
різних причин віддалилися і стали чужими. Так що
"чужий серед своїх і свій серед чужих" - дуже
вдала реверсія. А може, це і є реальність...
Т-а-а-а-к... тут вже Льюіс Керол недалеко.
