Степан Хрін
Зимою в бункрі

У восьму річницю постання в лісах древньої Волині перших відділів Української Повстанчої Армії даємо до рук читача оцю книжку — спомини командира Відтинку УПА, Степана Хрена — в глибокій вірі, що ця книжка для кожного, це відгомін брязкоту визвольної Української Зброї, це подих скривавленої, однак непереможної Української Землі, це незаперечне свідоцтво героїчної боротьби Українського Народу за свою волю у власній Самостійній Соборній Державі.

Написані ці спомини зимою 1947/48 рр. в підземному бункрі, що ними — коли тільки впаде перший сніг — покриті неприступні лісові простори України, що в них заховується гаряче українське вояцьке серце, щоб перезимувати найнебезпечніший для повстанця час і озброїтися в духово-ідейну зброю для нерівної боротьби з ворогом, московсько-большевицьким окупантом України. Революційно-визвольна боротьба Українського Народу, це не тільки збройний змаг, це передусім — боротьба двох ідей, двох концепцій, двох основних постав до життя: воля одиниці і народу — проти людоненависницької тиранії і тотального поневолення; національні суверитетні держави — проти тюремної імперії і знищуючого народи імперіялізму; соціяльна справедливість — проти небувалої в історії експлуатації, соціяльного та господарського гніту і визиску; вільна духова творчість — проти казьонщини „п'яних фельдфебелів"; всенародна влада — проти диктатури кліки: демократія — проти тоталістичної деспотії.

Екземпляр споминів к-ра С. Хрена, що їх отримала Редакція „До Зброї" від Закордонного Представництва УГВР, переписані зимою 1948/49 рр. в такому ж повстанчому бункрі в Україні вістуном УПА, Тетяною.

Тонкі, претонкі листки паперу. Дрібний, густий машиновий шрифт... Сторінка за сторінкою — це підземне життя тих, хто добровільно й беззастережно посвятили себе служінню великій ідеї — Волі і Державі. Життя в бункрі схоплено просто, безпосередньо, без зайвих прикрас. Стиль теж простий як прості серце та життя українського вояка-повстанця. Але ця простість вислову хвилює до глибини душі: одночасно підбадьорує серця і переймає острахом все думання. „Невже ж таке життя можливе? — „Невже ж витримають ці найкращі сипи і дочки українського народу?" — Це тривожні питання, на які С. Хрін дає ясну, недвозначну відповідь. І читач, прочитавши останню сторінку, знає: така жорстока дійсність в Україні! але український народ витримає до переможного кінця своєї справедливої, визвольної боротьби.

„Зимою в бункрі" — не роман талановитого письменника. Це в ритмі сердець борців і шорсткого життя написана хроніка-спогад. Це роман писаний рукою мужнього життя. І хоч це відблиск життя тільки одного підземного бункру — це символ Підпільної України.

Читач напевно хоче дещо довідатися про самого Автора. Про нього найкраще говоритимуть сторінки цієї книжки. Але додати можемо теж те, на що дозволяє підпільно-повстанча діяльність цього вояка Українського Визволення.

Степан Хрін — зразу чотовий УПА. В 1946 році стає командиром сотні, в склад якої входять самі лемки, це тверде плем'я Карпатського Заходу. Хренова, лемківська сотня підлягає Команді Відтинку УПА „Лемко". Це та сотня, що весною 1947 р. виконала засідку на віцеміністра польсько-большевицького уряду, ген. Карла Свєрчевського („Вальтера"), відомого вішателя Лемківщини.

Влітку 1947 р. сотня Хрена переходить совєтський кордон, щоб в Україні сполучитися з УПА-Захід. Тут починається акція спогаду-хроніки „Зимою в бункрі" і ми залишаємо читача вже разом з цим легендарним вже нині в Україні, Командиром.

Однак треба ще додати:

К-дир С. Хрін відзначений Золотим Хрестом Боєвої Заслуги І Кляси — найвищим боєвим відзначенням Української Повстанчої Армії, яким Українська Головна Визвольна Рада нагороджує вояків УПА „за виявлені в боях мужність та героїзм, за видатні заслуги в керуванні боротьбою відділів Української Повстанчої Армії проти окупантів".

К-дир С. Хрін після переходу із „Закерзоння" в Україну обняв командування над одним з тактичних Відтинків УПА - „Маківка".

Він теж автор спогадів-епопеї про визвольну боротьбу Лемківщини п. н. „Крізь сміх заліза", що готується до друку в нашому видавництві.

На чужині, в жовтні 1950 року.

Редакція „До Зброї".