19 лютого, в час, коли зима вже починає усвідомлювати, що її неодмінно змінить весна, ми святкували вечір, присвячений покровителю закоханих Святому Валентину.
     Вечір почався о 18-ій годині. Зал ще був напівпорожній, і вигляд незайнятих столів, вкритих білими скатертинами, навіював сум. Цей вечір організовувало молодше покоління "Зустрічі" і майже вся молодь була вже в залі, але ж... Хоча ми і не рекламували широко це свято, але ж надіялися, що до нас прийдуть і старші - чи вони вже забулись, що таке кохання?
     Ми мали сюрприз для наших гостей: конкурс "Кохання з першого погляду", підготований Оксаною Мусієнко і Павлом Колесником. Дотепні запитання і невимушеність юних ведучих викликали жваве зацікавлення і симпатії у всіх присутніх. А тим часом...

     ...гості прибували!! Ні, не зачерствіли серця, і приємно потанцювати у колі друзів з коханою людиною, з якою ділили разом радості і незгоди на чужині. Приємно бачити і вітати тих, хто вже приходили на наші вечори і свята. І їх стає все більше! Шкода, що дехто з тих, що запізнилися, не побачили конкурсу, а головне, не змогли прийняти участі в ньому .

     І ось залунала музика. Хто ж всидить під чарівну мелодію "Червоної рути"? "Червону руту" змінила запальна "Ламбада". А потім пролунав повільний блюз, а потім полька, одна, друга... Чудово підібрали музичну програму Андрій Марунич і Тарас Бейко. Цей вечір вдався, як ніколи!

     Не забути би подякувати Зоряні Мельничук і Ірині Митрофановій, котрі напередодні до 1-ї години ночі прикрашали зал. Та і взагалі, що було би з цим світом, якби наші дівчата і жінки не давали йому лад!

     Нам було дуже приємно вітати серед нас професора Романа Сербина з дружиною. Якщо Ви ще не знайомі з його публікаціями, в тому числі і online (famine, term zhyd, brain drain, war crimes,  genocide), то познайомтеся обов'язково. Ви можете побачити  його виступ під час відзначення українцями Монреалю і Торонто річниці голодомору на Україні 1932-1933 років на сторінці монреальського відділу КУКу.

     Ви чули про "польку з віником"? А у нас її танцювали! Хлопці і дівчата танцюють парами, а один пари не має, але має віник і ним підганяє інших до танцю і вказує, як саме: "дівка справа", "дівка зліва", "гусачком", "на руках". А хто з танцюристів змучився - бере сам віник! Це наш киянин Тарас Бейко пригадав цю чудову буковинську розвагу.

Вечір
закінчився
у 2-ій годині ночі.
До нових цікавих
зустрічей, друзі!