Степан Хрін
Зимою в бункрі

Хоч в цю ніч в нас ввесь час тривога, точно о 12 год. зустрічали ми Новий Рік. Оповідаю стрільцям, як то колись відбувався в нас Маланчин Вечір.

О 12 год. вдаряємо 12 разів до банки від бензини. Перед нами з'являється старий, знеможений дідуган з довгим костуром, з перевішеним мішком через плечі, з довгою сивою бородою і сивим волосям: 1947 рік.

— Прощай, Старий Року, не приніс ти нам нічого. Відходи у вічність і в історії скажи записати нашу боротьбу з большевицьким сатрапом, що закував в кайдани, в неволю, наніс голод, безправство і жертви українській нації.

Вискакує молодий, юний 1948 рік. З його уст прискає вогонь — бензина, дмухана в уст і запалена. І в цей момент зникає 1947 рік. Всі співають «Многая літа».

— Веди нас, Новий Року, до переможної боротьби. Веди без зайвих жертв і невдач — у бій за наші ниви, за ясний сміх дітей, за юний спів щасливий, за жертви минулих сторіч. Веди нас, щоб згадували ми тебе довгі сторіччя, як того, що приніс нам волю!

Дижурний віст. Спартак подає на снідання борщ. Віст. Вихор, щоб підкреслити різницю між борщем віст. Спартака і тим, що його варила віст. Тетяна, зачерпнувши ложкою, скривився і сказав:

— Але добрий борщ, чути його вітром, як пса.

Стрільці підхопили це і почали жартувати. Чот. Пас поважно оповідає, що наречена віст. Буйного виходить заміж за «цивіля». Про це він дістав записку. Крім цього довідався про це в селі. Стрільці, догадавшись, що це підступ, підхопили тему і почали вмовляти в віст. Буйного, що це сором для повстанця, щоб його покинула дівчина. Хор. Мирон:

— Ну, якби мене покинула дівчина, то я виправ би її і пострілив би «цивіля», що важиться женитися з нею.

— Дійсно, це компромітація, я зробив би те саме, — додає чот. Пас.

Далекий від дівчат ст. віст. Байдак додав:

— Та я бим його не пострілив, але застрілив, а її хату бим спалив.

Стрільці одноголосно:

— Та який з нього вояк, коли на таке позволяє?

— Та він, хоч і зброю має, — вмішався віст. Вихор, — то боїться «цивіля». Який з нього вояк, коли він дрожав вчора в криївці.

Це вивело віст. Буйного зовсім з рівноваги. Він став схвильовано ходити по бункрі, закуривши папіроску. Внедовзі підійшов до мене і шепотом каже:

— Друже командире, дозвольте мені піти сьогодні в село і поладнати цю справу.

Щоб не псувати стрільцям забави — я відповів:

— Згода. Для охорони можете собі взяти ще двох стрільців і зробите, як уважаєте.

Віст. Буйний вдоволений, що дістав дозвіл:

— Ну, я їм там зроблю «бориславску годину!»

Лише тепер стрільці бухнули сміхом, а з ними й віст. Буйний, побачивши, що це все тільки жарт. Він був вдоволений, що це все неправда.

Сьогодні, в Новий Рік, свято св. Василя. В нашому бункрі їх двох: віст. Вихор і віст. Сірий. Вони чекають хвилини, що хтось їх розконспірує, та про це знала лише, крім них самих, віст. Тетяна.

Віст. Вихор — селянський син з с. П. Молоді свої роки провів у батьків. Любить дуже коні й часто про них оповідає. 18-річним юнаком пішов до дивізії «Галичина», щоб отримати вишкіл. Після вишколу йде на фронт під Броди, а звідси переходить в ряди УПА. Зразу був в сотні к-ра Байди, відтак к-ра Нечая, а в 1945 р. осінню переходить до сотні пор. Бора. Вояк з нього знаменитий, відважний, в бою притомний і зарадний. Одною з його поганих прикмет це те, що деколи любив говорити неправду і не завжди вмів затримати таємницю. Коли прийшли тривожні дні на Лемківщині, він з кількома стрільцями залишає свою сотню і йде за Сян. Цей вчинок, говорення неправди, недотримування таємниць — ходили вслід за ним і приносили йому неласку. Мирон взяв його до себе, щоб перевиховати.

Віст. Сірий походить з малого містечка, яке йому не дало багато. Батько його помер, коли йому було всього 5 років. Фізично добре збудований і пристійний, відважний, але неграмотний. Його прикметою було те, що деколи він любив присвоїти собі чужу річ. Тому хор. Мирон взяв його також з охорони к-ра Кармелюка до себе — на перевиховання.

Сьогодні складаємо їм побажання і співаємо «Многая літа».

Тому, що нині Новий Рік і ім'янини двох Василів — дозволяю, щоб стрільці внесли те, що вони собі приготовили, а саме, як вони казали «молоко від скаженої корови». Найбільшим ворогом горілки в нас віст. Тетяна. Але сьогодні вона радо заправила стрільцям горілку. Було чим, бо вояки принесли з собою копу яєць і фунт цукру.

Для неї сьогоднішнє свято також дороге. Але це було її особистою таємницею. Це ж ім'янини її нареченого, пор. Бора-Василька. Вона врятувала його, коли він хворів на тиф і пізніше стали вони друзями від серця. Тепер він зимує з своїм відділом в майданських лісах. І тихо, глибоко в серці, в душі — вона бажає йому щасливо перезимувати, діждати весни і волі. Відчуваючи це, ми заспівали «Многая літа» всім Василям, що борються в рядах УПА і революційного підпілля.

Хор. Мирон запропонував списати наші передбачення політичних подій на майбутній 1948 рік. Маємо це писати окремо, заховати і за рік маємо читати.

Віст. Тетяна поставила пропозицію, щоб з Новим Роком ми завели самовиховання та боротьбу з всілякими поганими привичками.

Обидві пропозиції принято. Віст. Тетяна стала грати в шахи. Інші стрільці грають в доміно. Ми з хор. Мироном пишемо наші передбачення.