Привіт всім! Перепрошую за довгу затримку з розповіддю про наше інтерв’ю.Перш за все велике спасибі всім учасникам форумів "Cafe Quebecois” і “Rue de l'Ukraine”, творцям сайту www.monquebec.com та www.geocities.com/zustrich і всім, хто розмістив розповідь про своє інтерв’ю.

Про нас...

Я, головний заявник 1968 року народження, перша спеціальність технік-механік (технікум), друга – історик, викладач історії (університет). Також кілька років працював директором магазину роздрібної торгівлі (документи представив на інтерв’ю).

Дружина, 1970 року народження, перша спеціальність монтер радіоапаратури і приладів (училище), друга – український філолог (університет).

Дочка 11 років була присутня з нами на інтерв’ю.

Французьку мову вчили з нуля протягом восьми місяців. Спочатку у центрі французької мови „Рафаель”, а потім безпосередньо до інтерв’ю нас готував носій мови, перекладач і власний кореспондент тижневика ”Понєдєльник” Рамадам Булікар. Також весь цей час ми відвідували 2-3 рази на тиждень медіатеку „Французького Культурного Центру”. Дочка вчила мову протягом одного року із найнятим репетитором вдома.

Зразу хочу сказати, що до свого проекту імміграції ми віднеслися досить відповідально (за 8 місяців до інтерв’ю позвільнялися з роботи і приїхали до м. Києва вчити мову). В результаті до дня інтерв’ю в мене був достатній рівень мови і повна відсутність хвилювання під час його проведення (правда). Прийшли до посольства, як і були запрошені у 8.30. Рівно в 9.00 за нами прийшла дівчина-перекладач, яка і провела нас на другий поверх де у великому залі чекав нас Jean La Rue, приємний і інтелігентний мужчина під 50 років. Він був настроєний дуже дружелюбно, побачивши нас посміхнувся, представився і запросив присісти, де кому зручно.

Почалося інтерв’ю з монологу консула, що не варто хвилюватися, оскільки інтерв’ю проводиться для того, щоб переконатися в правильності заявленої нами в анкеті інформації і якщо все відповідає дійсності, то ми отримаємо CSQ. Потім він попросив не перемовлятися і не підказувати одне одному, щоб він міг перевірити рівень знання мови кожного зокрема і попросив дати йому наші паспорти. Звіривши паспорти, запитав через яку фірму ми подавалися. Я відповів, що через ILS 1993.

Усі запитання, консул задавав чітко, виразно і зрозуміло, якщо щось було не зрозуміло, повторював повільніше. Запитання були строго по анкеті, всі мої спроби хоча б щось додати, зразу припинялися. Потім консул задав декілька питань по анкеті моїй дружині, яка хоч і хвилюючись, все ж таки відповіла. Дочку консул запитав чи знає французьку мову і де та з ким її вивчала.

Під кінець запитав, чи маю я друзів чи родичів в Квебеку. Я відповів, що маю друга. Консул запитав, коли і де ми познайомилися, я відповів, що півроку тому через Інтернет, на що він відповів, що другом можна вважати того з ким вчився, працював або проживав по сусідству. Коли я все ж таки протягнув йому декларацію друга, він, відхиливши її, сказав, що мені і так вистачає балів і попросив щоб я не заважав йому.

Після цього консул сказав, що ми пройшли інтерв’ю і поки він підготує наші CSQ, ми можемо збирати документи. Через 2-3 хвилини імміграційний офіцер видав нам сертифікати і попросив перевірити чи правильно надруковані прізвища.

Потім дав нам паку з інформацією про Квебек та бланки, які ми повинні заповнити на федеральну частину.

Побажав швидкого переїзду в Квебек. Провів нас до виходу і ми попрощалися.

Отже, консул не задав нам жодного запитання до яких ми ретельно готувалися (мотивація), знання Квебеку, чим займався в Україні, чим займатимусь в Квебеку і т.д. Всі питання по анкеті. Тобто все виявилося набагато простіше і легше, ніж ми собі уявляли. Я навіть відчув невеличке розчарування, що марно стільки готувався, але потім зрозумів, що належна підготовка й була запорукою твердої впевненості в собі.

Інтерв’ю тривало 50 хвилин. Одягнуті ми були строго по діловому, без лишніх аксесуарів. На закінчення хотів би ще раз подякувати всім учасникам форуму і особливо Стасу, за його велике бажання безкорисно допомагати людям, Анатолію Шаметову з форуму „Кафе Квебекуа” за його високопрофесійні поради.

До „Зустрічі”
Стівен.