Є факт, коли особа, що прилетіла з України по гостьовому запрошенню в аеропорт Пірсон у Торонто, була затримана і провела десять днів у іміграційній тюрмі. Це трапилося у 1997 році. Службовець імміграції (по національності, до речі, полька) запідозрив, що запрошення було несправжнє (чи що деякі вказані у запрошенні інформації — як, наприклад, родинні зв'язки — неправдиві). Приводом до цього послужило те, що особа, яка була запрошена, не мала при собі ні адреси, ні номера телефону особи, яка запрошувала (тобто адреса і телефон були, але десь на дні валізок, а валізки були ще в стадії розвантажування). До того ж особа, яка запрошувала, жила у Монреалі, і, шкодуючи часу і витрат, попросила своїх знайомих у Торонто зустріти новоприбульця і посадити у автобус до Монреаля. А знайомі спізнилися на кілька хвилин - достатньо, щоб службовці імміграції відправили бідолашного гостя в тюрму, з якої вихід вже був лише через судову процедуру.

Особа, яка зробила запрошення, витратила чимало грошей (заплатила більше 500 долларів адвокату, який згодився їхати до Торонто - без адвоката з Вами говорити будуть, але і тільки; заплатила гроші за дорогу; втратила робочий день; заплатила кавцію службі імміграції - 1000 доларів, що могли б бути і 3000 доларів, як заставу, що запрошена особа повернеться після побуту в Канаді на Батьківщину). Слід зауважити, що якби всі ці речі не були зроблені, то гостя посадили б у літак і ніколи вже він не зміг би отримати канадської візи. Наша історія має happy end: запрошуваний вийшов з тюрми, скоро чи пізно одружився з канадським громадянином (-янкою), а Міністерство імміграції збагатіло на 1000 доларів застави.

У 2000 році в аеропорт Дорваль прибула сім'я з України. Пройшовши митний і паспортний контроль, вони були запрошені у службу CIC аеропорту Дорваль, де службовець повинен був видати їм їх посвідки ІММ 1000. У візах місцем призначення було вказане місто у Канаді за межами Квебеку. Сім'я сповістила службовця про свій намір залишитися у Монреалі, мотивуючи це наявністю української громади в Монреалі (невідомо, чи існує така громада у місті, яке було вказано у їх візах).

Службовець CIC забрав вже приготовані посвідки і паспорти. Натомість він дав номер телефону службовця Міністерства іміграції Квебеку, яке називалось тоді Міністерство відносин з громадянами і іміграції Квебеку (Ministère des Rélations avec les citoyens et de l'Immigration du Québec або MRCI), і знаходиться у центральній частині Монреалю. Службовець CIC сказав, що сім'я повинна зв'язатися з вказаним службовцем MRCI, отримати сертифікат селекції Квебеку і повернутися в СІС в аеропорту Дорваль за своїми візами до вказаної дати.

Сім'я подзвонила, їй призначили годину і дату прийому у MRCI. Прийшовши туди, виявилося, що необхідно заповнити анкети і, кілька днів пізніше, перейти селекційне інтерв'ю Квебеку. Що було несподівано — це необхідність заплатити 500$ за інтерв'ю (300$ - з головного заявника, по 100$ - з членів родини) і відсутність* критеріїв, на основі яких можна було б попередньо оцінити шанси на його проходження. Якщо критерії ті самі (а цього слід чекати), що й у програмі селекції Квебеку, яка пропонується в амбасаді Канади на Україні — наша сім'я має небагато шансів пройти це інтерв'ю по причині, що не отримає балів за вік.

Тобто критерії існують, але показати їх працівники MRCI не змогли. Було тільки сказано, що ці інформації подані у виданні "Guide d'information du Quebec", яке, по-перше, є виданням платним, по-друге, є виданням дуже об'ємним (буде тяжко знайти те, що нам потрібно), а по-третє, щоб отримати інформації, де можна купити чи навіть проконсультувати це видання, необхідно телефонувати у Service de communications de la Direction des renseignements (873-4546).

Постало питання — а якщо поїхати в аеропорт Дорваль і сказати, що було прийняте рішення їхати таки у місто, що було вказане у візах. У телефонній розмові (Ви не маєте можливості бачити службовців у бюро служби іміграції Канади у Монреалі, за винятком охоронців), представник СІС у Монреалі пояснив, що можливі два варіанти розвитку подій. Один — необхідно купити білети на літак до іншого міста за межами Квебеку з аеропорту Дорваль, у цьому випадку службовець СІС у аеропорту Дорваль, переконавшись, що Ви сіли у літак, можливо, віддасть Вам документи. Другий варіант — те саме, але, можливо, що документи будуть видані службою СІС у тому місті, куди Ви прилетите. У всякому разі необхідно телефонувати у службу СІС у Дорвалі (633-5235), щоб домовитись про годину і дату прийому.

Після роздумів і консультації з адвокатом наша сім'я вирішила таки заплатити 500$ і переходити селекційне інтерв'ю Квебеку. Зайняло це коло півгодини. Сертифікати були отримані. Відповідальний службовець MRCI, правда, сказав, що він поставився якнайсприятливіше до цього випадку. Родина отримала посвідки ІММ 1000 і паспорти у СІС у аеропорту Дорваль, і на сьогоднішній день уже налагодила свій побут.

Особи, необтяжені дітьми і валізками, можуть скористатися звичайним міським автобусом номер 204, зупинка якого знаходиться на проміжному острівку між виходом з приміщення аеропорту Трюдо і багаторівневим паркінгом навпроти. Автобус курсує приблизно раз на півгодини, вартість квитка 2,75$ (за станом на 26 липня 2009 року) з дорослого. Треба тільки мати на увазі, що:

• Прямого сполучення з центром Монреалю немає. Прийдеться робити пересадку (без додаткових витрат) на інший автобус на вокзалі Дорваль (маленька залізнична станція, до якої від аеропорту 5 хвилин їзди).
• Зупинка автобуса номер 204 в аеропорту Трюдо використовується для маршрутів обох напрямків. Тому треба запитатись у водія, чи йде цей автобус до вокзалу Дорваль (gare Dorval).
• Водій не має здачі. Якщо навіть Ви покладете 20 чи 50 доларів, отримаєте лише квиток (який треба зберігати для наступної пересадки в автобус/метро).
• На вокзалі Дорваль зупиняються автобуси номер 211, номер 191, номер 195 і номер 202. Кожен з цих автобусів прямує до якоїсь станції метро. Але тільки номер 211 (який прямує до станції метро Lionel-Groulx) домчить Вас до центру міста за десять хвилин — оскільки він їде по швидкісній автодорозі і не має проміжних зупинок. Всі інші обслуговують якийсь визначений район і подорож може зайняти добру годину.