Трохи відійшовши (у прямому та переносному значенні цього слова) від
фестивальних переживань та перевантажень, невгамовні зустрічани забажали здіснити
ПОДОРОЖ. Та не будь-яку, а романтично-історичну, щоб і поспілкуватися досхочу, і неповторною
природою жовтня насолодитися, і познайомитися з невідомими сторінками краю, що став нам новою
домівкою.
За виконання цієї задачі із девізом "Головна коштовність нашої організації є люди, а не гроші",
енергійно взялася виконуюча обов'язки Голови "Зустрічі" Людмила Шапошник. Це завдяки її
зусиллям дорослий квиток коштував всього 7 доларів (діточки безкоштовно), і навіть дуже
малозабезпечені сім'ї мали змогу приєднатися до подорожі. Зібрати гроші допомогли Леся Бобик,
працівниця Української каси та член організаційного комітету Галина Джула. Метою подорожі було вибрано мальовничу місцевість Естрі (
Estrie), яку ще називають Східними Кантонами (
Cantons de l'Est).
На березі озера
Memphremagog |
І ось 25 жовтня 2003 року жовтий шкільний автобус (від чого усі себе відчули трохи дітьми) вирушив у
напрямку діючого чоловічого монастиря
Saint-Benoit-du-Lac. Цей схожий на стародавній замок
монастир розташувався на мальовничому березі озера
Memphremagog, де все навкруги дихає спокоєм і
величчю самої природи.
Абатство було засновано в 1912 році, зараз нараховує десь 50 монахів, що живуть комуною та
пізнають Бога як у літургійних службах, так і в щоденній роботі.
Святий Бенуа говорить, що справжній чернець повинен жити з плодів своїх рук. Монахи абатства
забезпечують себе кропіткою працею, виробляючи
сири, сидр, доглядаючи сади та ферму.
Ми прибули як раз вчасно, щоб прийняти участь у
службі, стряхнути з себе трошки земних клопіт.
Після того всі бажаючі відвідали магазин, щоб
придбати собі щось на згадку та поласувати
пресмачними сирами, якими славиться монастир. Є
все ж таки у монахів якийсь секрет, чи то молитви
допомогають, але сири справді неперевершені!
Ірина Настенко
і Микола Джула |
Пізніше автобус попрямував до українського
табору "Батурин", де у літній час українські
діти (організація "Пласт") змалечку навчаються
жити в гармонії з природою, а також дуже
практичних речей, необхідних кожному, хто
приходить до лісу: знайти дорогу, розпалити
ватру, не зважаючи на різні погодні умови,
напнути намет.
Той день був досить прохолодний, але хіба можна
цим злякати гурт, що зібрався разом, щоб
обдарувати один одного своїм теплом. Добряче
підкріпилися і розбилися на групи – по
інтересам. Деякі (переважно хлопці та чоловіки)
хвацько ганяли у футбола, вигукуючи войовничі
гасла та забиваючи голи, деякі гуляли навкруги
озерця, ділилися останніми новинами, милувалися
чарівною природою та пахощами ялинок. Особливо
кмітливі ще й грибів назбирали, та ще й білих!
З тими грибами ще й історія трапилася. Одна
завзята та відчайдушна зустрічанка так
захопилася пошуками грибів, що й не збагнула, як
опинилася десь за 4 кілометри від табору. Бо
навкруги – ліс, справжнісінький ліс, з яким
жартувати треба дуже обережно. Все закінчилося
добре, втікачку розшукали, відбулися легким
переляком.
