Всі три брати Слюсар, Ярмак і Білий мали добру опінію між
людьми, вони були сини багатого господаря, мали
освіту, вміли говорити до людей, люди їм вірили і
числились з ними, а тим більше, що вони мали такий
гарний клич „воля народам, свобода людині". На
превеликий жаль, то був тільки клич, бо насправді
СБ без упину душить людей путами, кидає в криницю
і т.д. Військовик Слюсар звернувся до своїх
братів пропагандистів, щоб вони якось вплинули
на відповідних людей, бо на Володимирщину
позбиралась всяка голота і займається
бандитизмом. Видно вони були згідні із думкою
Слюсара й почали звертатись до СБ і ВПЖ, щоб ті
перестали терирозувати людей. Якийсь час ішов
спір між ними, одначе партія перемогла, а вона
стояла на тому що всіх, хто не підпорядковується
партії, треба знищити! СБ-істи казали, що в них є
повно комуністів та зрадників, яких мусим
знищити. Слюсар з великим обуренням і гнівом
ставив питання, чи мельниківці чи штунди є
комуністами? Таж вони порядні люди, а ви їх
найбільше б'єте, а скільки знищили східняків —
вони добрі люди, патріоти, а не комуністи. В
середині партії іде заколот і то великий, хоч
бандерівські лідери не беруть того всього під
увагу і СБ та ВПЖ виконує свої завдання. Всі три
Голоди ставлять спротив для СБ і ВПЖ і з малого
вогню розгоряється великий.